Кількість жертв і терміни геноциду
Другим спірним питанням є час прийняття рішення про знищення вірменського населення Туреччини. Історики, які розглядають цю проблему (аналогічно історикам Голокосту), діляться на дві групи: «інтерналісти» які вважають, що турки давно виношували плани геноциду вірмен, і події кінця XIX – початку XX століття є репетицією геноциду 1915 року, і «функціоналістів», які вважають, що події носили досить випадковий характер і відбулися під впливом уявлень про вірменську загрозу, що виникли під час Першої світової війни. Так, «інтерналіст» Вахагн Дадрян бачить важливу причину геноциду вірмен в ісламі, що представляє непідвладну змін догму, і обгрунтовує це тим, що основні вбивства вірмен відбувалися після п’ятничних молитов, на яких мулли закликали до джихаду проти вірмен. Критикуючи його аргументи, опоненти заперечують, наводячи приклад порятунку вірмен мусульманами, і відзначаючи той факт, що репресії проти вірмен почалися в Османській імперії після епохи танзімат, коли Османська імперія відмовилася від верховенства релігійних законів і спробувала встати на шлях модернізації.
«Функціоналістів», наприклад Рональд Сюні і Дональд Блоксхам, причини ліквідації вірменської громади бачать в наслідках поразки Османської імперії під Сарікамиш. Аналізуючи точку зору «функціоналістів», Асатурян відзначає, що крім безпосередніх обставин, геноцид повинен дозріти на грунті минулої соціальної дискримінації і в колективних міфах властивих домінантною групі. Проте серед дослідників існує консенсус щодо того, що «остаточне рішення» було прийнято після повстання в Вані 1915 року. Крайні позиції в цьому питанні займають багато істориків з Вірменії, які вважають, що вся історія Османської Імперії є прелюдією до геноциду, й історики Туреччини, в більшості взагалі заперечують цілеспрямоване знищення вірменської громади [104] [105] [64].
Аргументи на користь того, що кампанія проти вірмен носила систематичний та централізований характер базуються на численних свідчень очевидців нетурецких (консулів, військовослужбовців, медсестер, вчителів, місіонерів), показань турецьких чиновників і залишилися в живих вірмен. На судовому процесі проти лідерів младотурок твердження про організацію цілеспрямованого знищення вірмен увійшла до підсумкового звинувачення. На сьогодні не надано жодних документів з турецьких архівів, як-то свідчать про цілеспрямованість знищення вірмен, що можливо пояснюється знищенням цих документів або діючою на сьогодні в Туреччині цензурою. Недоведеними або фальшивими вважаються так звані телеграми Талаата, опубліковані в 1920 році, оригінали яких відсутні, проте аналіз проведений Дадріяном підтверджує, що ці телеграми побічно підтверджуються матеріалами процесу проти лідерів младотурок. Звільнені вірменами території заселялися мухаджирів з Фракії або Болгарії, які не могли б самостійно дістатися до турецької Вірменії, що також є аргументом, що свідчить про державну програму знищення вірмен [106]. Одним з аргументів заперечувачів геноциду вірмен служить теза, що депортація вірменського населення виправдовувалася Ванським повстанням вірмен [58]. Заперечуючи цього аргументу, Крістофер Уокер зазначає, що такий висновок суперечить хронології, коли перша депортація вірмен сталася 8 квітня в місті Зейтун і наводить приклад Стенфорда Шоу, який, виправдовуючи дії турецької влади в книзі з історії сучасної Туреччини, ніяк не згадує попередні вірменському повстання в Вані депортації та вбивства вірмен