Геноцид армян

У серпні 1896 року група дашнаків захопила будівлю Османської банку і, погрожуючи вибухом банку, зажадала від турецького уряду провести обіцяні політичні реформи. У результаті переговорів директор банку, сер Едгар Вінсент, переконав нападників покинути будівлю Банку під його особисту гарантію безпеки. На думку Лорда Кінросс турецька влада використовували і цей випадок як привід для нового масового вбивства вірмен. Протягом двох днів при очевидному потуранні влади турки забивали до смерті будь-якого ліпшого вірменина, убивши більше 6000 чоловік. На другий день бійні представники 6 європейських держав заявили протест Туреччини, а до вечора англійці почали висадку військових моряків, що зупинило вбивства. Європейські держави направили в міністерство закордонних справ Туреччини серію колективних нот, в яких вони встановлювали факт, що різанина не була спонтанним явищем, а проводилася під наглядом влади. Турецька влада обіцяли провести арешти винних, але так і не зробили цього. [19] На думку Роберта Беван в період з 1894 по 1896 року було вбито понад 200 тис. вірмен
(далее…)

Згідно Лорду Кінросс, в районі Сасуна курдські вожді обклали даниною вірменське населення, а турецький уряд зажадав погашення заборгованості по державних податках, які до того прощалися, враховуючи обставини курдських грабежів. Вірмени відмовилися піти на подвійні побори. У район були введені турецькі війська, які разом з курдськими племенами почали без розбору вбивати вірмен, включаючи жінок, старих і дітей. За цю операцію турецький командир Зеки-паша отримав від султана нагородні. Одночасно турки влаштували масове вбивство вірмен у Трабзоні, де було вбито і живцем спалено близько тисячі чоловік.
(далее…)