Геноцид армян

Основна стаття: Оборона гори Муса-Даг
Вірменське населення, що живе в районі гори Муса-даг, недалеко від Антіохії, передбачаючи знищення, у липні 1915 року бігло від влади в гори і там організувало успішну оборону, відбиваючи атаки османських військ протягом семи тижнів. Обороняються кількістю близько 4000 чоловік були врятовані французьким військовим судном і вивезені в Порт-Саїд. Частина оборонялися згодом вступила до французького Східний легіон і особливо проявила себе в битві проти турків за Арара в 1918 році. Про оборону Мусад-Дагу написана широко відома книга Франца Верфеля Сорок днів Муса-Дага

На відміну від колишніх депортацій, які не відрізняли невинних з точки зору влади вірмен від «винних» у межах локальних спільнот, депортації з Кілікії вже не робили різниці між вірменськими революційними і лоялістіческімі спільнотами. Також ці депортації не залежали від близькості до кордону, і стосувалися всіх вірмен Османської імперії. Цим депортованим не надавалася їжа, що означало фактичну смерть від голоду. Їм не забезпечувався захист і по дорозі вони піддавалися вбивствам, грабежам і насильству нерегулярних османських сил, курдських, черкеських та інших мусульманських племен, в результаті чого до кінцевого пункту в пустелі доходило близько 20%.
(далее…)

18 квітня в околицях Ерзерума відбувся масовий турецький мітинг, на якому вірмени були звинувачені у зраді, а допомагають їм мусульмани були попереджені про те, що вони також розділять долю вірмен. Протягом наступних тижнів вірмени ерзерумской області стали об’єктами нападів турків. У середині травня сталася різанина в Хинисе і його околицях, де було вбито 19 000 вірмен. Вірмени з інших сіл області депортували в Ерзерум, більшість з них померло від голоду, спраги і виснаження, а що залишилися в живих скидали в річку зі схилів ущелини Кемах.
(далее…)

Во-первых, якобы критических доказательства преступления состоит из подделок. Британцы были в оккупации Стамбула в течение четырех лет после войны и рассмотрев все файлы правительства Османской империи. Они ничего не нашли, и поэтому не могли бы попробовать 100-нечетные предполагается турецких военных преступников, которые они держали в руках. Тогда, документы появились, как утверждается, телеграммы из министерства внутренних дел о том, что все армяне должны быть уничтожены. Подписей оказалось не так, не было резервной копии в архивы и системы знакомств был неправильно понят.
(далее…)

Комментарий появился в Chicago Tribune

Армянская история имеет и другую сторону
Норман Стоун, историк и автор книги “Первая мировая война: Краткая история”

Весь мир знает, что конец империи выглядит следующим образом: сотни тысяч людей бежали вниз пыльных тропинках, принимая, что осталось от их владений; забиты беженцами поездов пыхтя свой путь через засушливые равнины, и многие, многие люди умирают. Для Османской империи, что процесс начался на Балканах, в Крыму и на Кавказе, как Россия и ее сателлитов расширен. Семь миллионов человек – мы бы сейчас называть их турки – должны были поселиться в Анатолии, на территории современной Турции.
(далее…)

Подібні дії привели до того, що існували серед вірменських біженців кілька партій, незважаючи на існуючі між ними відмінності, були єдині в тому, що ніхто з організаторів різанини не повинен піти від відплати.
Шаан Наталі (це його псевдонім на честь улюбленої жінки) і Григір Мерчанов взялися за здійснення помсти. Був складений так званий «чорний список» з 80 імен людей – на їхню думку організаторів вірменської різанини. Почалася підготовча робота – переслідування, збір інформації, добування зброї, після чого послідувала помста:
(далее…)